гнояк

ГНОЯ́К, а́, ч., вет., мед.

Місцеве скупчення гною (у 1 знач.) внаслідок запалення; абсцес, нарив.

Лікар, який обрав професію хірурга, повинен уміти розрізати й зашити тканини, зупинити кровотечу, видалити пухлини чи розітнути гнояки (з навч. літ.);

Хворі чухалися, роздирали гнояки (Р. Іваничук);

– А я не хочу бути фельдшером! – напружено-весело вигукнула Юлька. – Я не хочу перев'язувати гнояки і ставити клізми! (Г. Усач);

Водиться там [у Багдаді] маленька мушка. Коли вона вжалить, тоді з'явиться пухирчик. З пухирчика – гнояк. Як гнояк загоїться – лишається на все життя рожева лискуча плямка (Ю. Логвин).

Значення в інших словниках

1. гнояк — гноя́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гнояк — -а, ч. Те саме, що гнійник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гнояк — ГНОЙОВИ́К (жук, що живиться гноєм), ГНОЙОВИ́Й ЖУК, ГНОЯ́К, РИ́ЙКА, СКАРАБЕ́Й. Раптом його увагу привернули гнойовики, що летіли один за одним в одному напрямку (В.  Словник синонімів української мови
4. гнояк — ГНОЯ́К, а́, ч. Те саме, що гнійни́к. Протягом кількох днів гнояк «дозріває», тобто.. розм’якшується і прориває (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 36).  Словник української мови в 11 томах
5. гнояк — Гнояк, -ка м. 1) Навозный жукъ. Вх. Лем. 404. см. гнойовик. 2) = гноївня? КС. 1893. V. 275.  Словник української мови Грінченка