гнояк
ГНОЙОВИ́К (жук, що живиться гноєм), ГНОЙОВИ́Й ЖУК, ГНОЯ́К, РИ́ЙКА, СКАРАБЕ́Й. Раптом його увагу привернули гнойовики, що летіли один за одним в одному напрямку (В. Гжицький); В коричневому галіфе, гімнастерці — весь був (Генріх) коричневий, як гнойовий жук (С. Чорнобривець); В присиваському степу в розпалі літа багато комах, особливо кобилки й коники, південні жуки — повільні чорниші і гнойовики-скарабеї (з журналу).
НАРИ́В (гнійне запалення), АБСЦЕ́С мед.; ГНІЙНИ́К, ГНОЯ́К розм., ГНОЯ́НКА розм. (нарив із значним скупченням гною). Денис Ісакович ушкодив свій нарив, І на нозі йому прикинулась гангрена (М. Рильський); Так як гноянки свербіли, то Солиха їх чухала, роздирала (Панас Мирний). — Пор. фуру́нкул.
Словник синонімів української мови