гнояк
ГНОЙОВИ́К (жук, що живиться гноєм), ГНОЙОВИ́Й ЖУК, ГНОЯ́К, РИ́ЙКА, СКАРАБЕ́Й. Раптом його увагу привернули гнойовики, що летіли один за одним в одному напрямку (В. Гжицький); В коричневому галіфе, гімнастерці — весь був (Генріх) коричневий, як гнойовий жук (С. Чорнобривець); В присиваському степу в розпалі літа багато комах, особливо кобилки й коники, південні жуки — повільні чорниші і гнойовики-скарабеї (з журналу).
НАРИ́В (гнійне запалення), АБСЦЕ́С мед.; ГНІЙНИ́К, ГНОЯ́К розм., ГНОЯ́НКА розм. (нарив із значним скупченням гною). Денис Ісакович ушкодив свій нарив, І на нозі йому прикинулась гангрена (М. Рильський); Так як гноянки свербіли, то Солиха їх чухала, роздирала (Панас Мирний). — Пор. фуру́нкул.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гнояк — гноя́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- гнояк — -а, ч. Те саме, що гнійник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гнояк — ГНОЯ́К, а́, ч., вет., мед. Місцеве скупчення гною (у 1 знач.) внаслідок запалення; абсцес, нарив. Лікар, який обрав професію хірурга, повинен уміти розрізати й зашити тканини, зупинити кровотечу, видалити пухлини чи розітнути гнояки (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
- гнояк — ГНОЯ́К, а́, ч. Те саме, що гнійни́к. Протягом кількох днів гнояк «дозріває», тобто.. розм’якшується і прориває (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 36). Словник української мови в 11 томах
- гнояк — Гнояк, -ка м. 1) Навозный жукъ. Вх. Лем. 404. см. гнойовик. 2) = гноївня? КС. 1893. V. 275. Словник української мови Грінченка