гнів
ГНІВ, у, ч.
Почуття сильного обурення; стан нервового збудження, роздратування.
Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить, а гнів Божий на нім перебуває (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Енея очі запалали, Уста од гніву задрижали (І. Котляревський);
А Наталчин голос то сльозою бринить, то скаргою, то гнівом (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)