гніздечко
ГНІЗДЕ́ЧКО, а, с.
Зменш.-пестл. до гніздо́ 1–5.
Гніздечко трималося на трьох гілках і ловко було виплетене з тоненьких травинок (О. Копиленко);
– Не журіться, .. ваша Лєнуца буде доброю господинею, вона дасть лад і великій хаті. Ще таке затишне та хороше буде гніздечко! (М. Чабанівський);
Дивись, на деревах лопаються рожеві гніздечка бруньок (М. Стельмах);
Віктор ще складав рацію, розгвинчував антену, поспішно вставляючи окремі частини її в гніздечка збоку корпусу радіостанції (П. Автомонов);
* У порівн. Горничка як гніздечко: і тиха, і спокійна, і весела (Панас Мирний).
◇ Зви́ти / звива́ти (ви́ти) гніздо́ (гнізде́чко, кубло́, кубе́лечко, кубе́льце) див. звива́ти; Одного́ гнізде́чка (гнізда́) пти́ці див. пти́ця;
(1) Тепле́ньке (те́пле) гнізде́чко – затишне, упорядковане, приємне для життя місце, житло.
– Ох, яка гарна. Боже мій, яка гарна панночка! – приговорювала [тітка Лідія]. – Пий, дитино моя, пий, пташечко! Вирвали тебе, бідну, з рідного теплого гніздечка (Б. Лепкий);
– Було це понад десять років тому. Тоді він поселив у себе малу якутяночку, ну, а потім, коли приїхала сюди його наречена, якутяночці довелося покинути тепле гніздечко (М. Сиротюк).
Словник української мови (СУМ-20)