гов

ГОВ, виг.

Оклик, що виражає бажання привернути чию-небудь увагу; агов.

– Гов, дядьку! – хтось гукнув близенько (Л. Глібов);

– Діду, гов! – гукнув Каламар (І. Чендей);

– Татку! – Гов! Чого тобі? Чом не спиш? (О. Бердник);

– Гов! Чуєте? Я на годинку покину вас! (Ю. Андрухович).

Значення в інших словниках

1. гов — гов вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. гов — виг. Виражає бажання привернути чию-небудь увагу; агов.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гов — див. агов  Словник синонімів Вусика
4. гов — ГОВ, виг. Виражає бажання привернути чию-небудь увагу; агов. — Гов, дядьку! — хтось гукнув близенько (Гл., Вибр., 1957, 111).  Словник української мови в 11 томах
5. гов — Гов! Означаетъ окликъ: ау!  Словник української мови Грінченка