годинний
ГОДИ́ННИЙ, а, е.
Прикм. до годи́на¹.
Циферблат мав одну-єдину стрілку – годинну (з наук.-попул. літ.);
// Який триває годину.
Після годинної розмови Кость зробив ті ж самі підрахунки, що й я (І. Багмут);
Годинну мовчанку порушив Буено (І. Білик);
// Розрахований на кожну годину; який припадає на кожну годину; погодинний.
Годинний графік допомагає безперервному вдосконаленню методів роботи та надає виробничому процесові ритмічності й чіткості (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)