годинка
ГОДИ́НКА¹, и, ж.
Пестл. до годи́на¹ 1, 4.
Автобус відходив о шостій вечора, і в Андрія лишалося ще годинки дві вільного часу (Ю. Бедзик);
Ми з Катрею дуже ту Марусю любили, і було так: аби нам годинка вільна, – біжимо-летимо до неї (Марко Вовчок);
Через невелику годинку вікно на улицю розчинилося, і Василь, як груша, вилетів .. на улицю (Панас Мирний).
ГОДИ́НКА², и, ж.
Пестл. до годи́на².
Ластівки вилітають, годинку обіцяють (Номис);
На празники зосталася комора немазана; тепер годинка – саме мазати (Панас Мирний);
– Піду, піду, мамо, а ви .. білизну доперіть сьогодні. Здається, й годинка буде, просохне (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)