годити
ГО́ДИТИ, го́джу, го́диш, недок., кого, діал.
Домовлятися про наймання кого-небудь.
Йому ніяково було при Хіврі годити Сиклету собі за наймичку (І. Нечуй-Левицький);
Війт Федір Дирда почав годити нас за добру платню на сторожу, ми охоче погодилися (Ю. Мушкетик).
ГОДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., кому.
Задовольняти кого-небудь, роблячи приємне, потрібне, бажане; догоджати.
Старому та слабому годи завше, як малому (прислів'я);
Мотря, хоч як годила своїй мамі, не могла її прихилити до себе (Б. Лепкий);
Вимагає він повсюди, Щоб йому годили люди (С. Олійник);
У тій школі ніяк не затримувалися дяки, хоча вони, громада троянівська, їм годять, як болячці, а вони, капосні, все від них тікають (Валерій Шевчук);
* Образно. Дружно зійшли наші бурячки. Я вже їм годила, я вже їх плекала, як тих немовлят (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)