годити

(кому) догоджати, потрапляти, лататися <�підлабузнюватися, підлещуватися> до кого, запобігати <�стелитися листом, ходити на задніх лапах, сил. плазувати, гнутися> перед ким; здувати порохи з кого; годити, як болячці.

Значення в інших словниках

1. годити — (старатися когось задовольнити) догоджати кому, прислужуватися кому, упадати біля кого, заскакувати біля кого// стелитися під ноги, гнутися в дугу.  Словник синонімів Полюги
2. годити — годи́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. годити — Годи́ти. Мирити. Годити людий може також Старшина, коли люди добровільно на суд громадский пристануть (См.-Стоцький, Громада, 20) // пол. godzić — 1) мирити, 2) заст. (kogoś) наймати, домовлятися (про оплату роботи), 3) цілитися, важити.  Українська літературна мова на Буковині
4. годити — [годитие] гоуджу, годиеш; нак. годи, гоуд'іт'  Орфоепічний словник української мови
5. годити — годжу, годиш, недок. 1》 неперех. Задовольняти кого-небудь, роблячи приємне, потрібне, бажане; догоджати. 2》 перех., діал. Наймати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. годити — ГО́ДИТИ, го́джу, го́диш, недок., кого, діал. Домовлятися про наймання кого-небудь. Йому ніяково було при Хіврі годити Сиклету собі за наймичку (І. Нечуй-Левицький); Війт Федір Дирда почав годити нас за добру платню на сторожу, ми охоче погодилися (Ю.  Словник української мови у 20 томах
7. годити — Годи біді як сам собі, а біда бідою. Догаджай лихому як лиш можеш, але тим його не зміниш. Годіться, або розійдіться. Як не хочете погодитися, то розійдіться, бо допровадите себе до лиха. Що не годиться, того хай не бажиться.  Приповідки або українсько-народня філософія
8. годити — див. балувати; коритися; лестити  Словник синонімів Вусика
9. годити — ГОДИ́ТИ кому (задовольняти кого-небудь, роблячи приємне, потрібне, бажане), ДОГОДЖА́ТИ кому, ПРИПОДО́БЛЮВАТИСЯ кому і без додатка, діал., ПРИПОДОБЛЯ́ТИСЯ кому і без додатка, діал.; ПОТРАФЛЯ́ТИ кому, на кого, розм., ПОТРАПЛЯ́ТИ кому, розм.  Словник синонімів української мови
10. годити — Годи́ти, годжу́, го́диш, го́дять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. годити — ГОДИ́ТИ, годжу́, го́диш, недок. 1. неперех. Задовольняти кого-небудь, роблячи приємне, потрібне, бажане; догоджати. Старому та слабому годи завше, як малому (Укр.. присл.., 1955, 147); Вимагає він повсюди, Щоб йому годили люди (С. Ол., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
12. годити — Годити, -джу, -диш гл. Угождать, помогать. Старому та хорому годи завше як малому: Ном. № 8085. Як Бог годить, то й мокре горить. Ном. Годить, як болячці. Ном. № 4488.  Словник української мови Грінченка