головування
ГОЛОВУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. головува́ти.
Пан президент раптом нахиляється до Штіфеля й передає йому головування (В. Винниченко);
Кому ж приємно, щоб твій друг, один з найупертіших фундаторів артілі, та на двадцятому році головування раптом вийшов би в тираж! (О. Гончар);
На перших порах головування Найдьонов напівжартома питав у Кислого, чи складно керувати колгоспом, адже це не військова частина, де твоє слово – закон, і все там діє, як добрий механізм (М. Циба).
Словник української мови (СУМ-20)