1. Словник української мови у 20 томах

головування

ГОЛОВУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. головува́ти.

Пан президент раптом нахиляється до Штіфеля й передає йому головування (В. Винниченко);

Кому ж приємно, щоб твій друг, один з найупертіших фундаторів артілі, та на двадцятому році головування раптом вийшов би в тираж! (О. Гончар);

На перших порах головування Найдьонов напівжартома питав у Кислого, чи складно керувати колгоспом, адже це не військова частина, де твоє слово – закон, і все там діє, як добрий механізм (М. Циба).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. головування — головува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. головування — -я, с. Дія за знач. головувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. головування — Головува́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. головування — ГОЛОВУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. голову́вати. — А що ж колгосп їм подарує? — думав він. Перше весілля при його головуванні, і треба його якось відзначити (Кучер, Трудна любов, 1960, 44). Словник української мови в 11 томах