голопузий

ГОЛОПУ́ЗИЙ, а, е, розм.

1. Із голим, непокритим животом.

На його плечі знову навалилась .. жалюгідна мізерія життя людського: .. повіточки, заляпані від людських очей коров'ячим кізяком; голопузі діти, бліді, брудні (П. Колесник);

В хатах щебечуть діти голопузі. Чомусь як гляну – однімає річ (Л. Костенко);

// Безперий.

З грачиного гнізда випало голопузе граченя (О. Донченко);

– Не довго вам вже розкошувати з чужого! На днях вас усіх, як голопузих горобенят з гнізда, заберуть невблаганні руки і віддадуть на поживу не котам, а катам! (Т. Осьмачка).

2. перен., зневажл. Те саме, що збідні́лий.

Що ж то за пан?.. Кажуть.., що то був небагатий шляхтич, з тієї “голопузої шляхти”, котра в Польщі за панування магнатів кишіла по їх дворах (Панас Мирний);

Кожен магнат хоче стати королем, кожен голопузий шляхтич – магнатом! (В. Малик).

Значення в інших словниках

1. голопузий — голопу́зий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. голопузий — -а, -е, розм. 1》 З голим, непокритим животом (перев. про малят). 2》 перен., зневажл. Те саме, що збіднілий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. голопузий — див. бідний  Словник синонімів Вусика
4. голопузий — БІ́ДНИЙ (який живе в нестатках), УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), НЕІМУ́ЩИЙ книжн., заст., ЗЛИДЕ́ННИЙ підсил., НУЖДЕ́ННИЙ підсил., ГО́ЛИЙ підсил. розм., НИ́ЩИЙ підсил. заст., ОБІ́ДРАНИЙ (ОБДЕ́РТИЙ) підсил. розм., ГОЛОДРА́НИЙ зневажл., ГОЛОПУ́ЗИЙ зневажл.  Словник синонімів української мови
5. голопузий — ГОЛОПУ́ЗИЙ, а, е, розм. 1. З голим, непокритим животом (перев. про малят). З грачиного гнізда випало голопузе граченя (Донч., І, 1956, 223); На його плечі знову навалилась.. жалюгідна мізерія життя людського: ..  Словник української мови в 11 томах
6. голопузий — Голопузий, -а, -е Съ голымъ животомъ. 2) Въ иносказательномъ значеніи: бѣдный, ободранный, несчастный. Голопузі ви пуцьверинки, а не козаки. Стор. МПр. 144.  Словник української мови Грінченка