голопузик
ГОЛОПУ́ЗИК, а, ч., розм., жарт.
Те саме, що голопу́цьок.
Михайло вийняв бутерброди з портфеля, подробив їх на манюсінькі шматочки й пучками, немов пташенят-голопузиків, годував їх [дітей] по черзі (Р. Іваничук);
Мимохідь гладить [Марія Олександрівна] кучеряве волосся замурзаного голопузика (О. Іваненко).
Словник української мови (СУМ-20)