голопуцьок
ГОЛОПУ́ЦЬОК, цька, ч., розм.
1. Безпере пташеня.
Притьмом я повитягав одного за одним трьох галчат .. Це були тремтячі, на смерть перелякані голопуцьки (Б. Антоненко-Давидович);
– Ба! – скаже тоді Арсен, задерши голову до лелеки. – Ухопив [жабеня], кажеш? Ну, неси, неси, погодуй своїх голопуцьків (Григір Тютюнник).
2. перен. Про малу дитину.
Нарешті й школа .. Я мимоволі випинаю груди, ступаючи в двір. Тут повно учнів: і старших, і молодших, і зовсім ще голопуцьків (А. Дімаров);
Як пустка свисне у печі, то, наплодивши злидні, голопуцьків, не посилай до баби по харчі (Л. Костенко);
* Образно. Вона така, що твій запорожець. Дарма, що дівка, а перед парубком не поступиться, а ти? Голопуцьок, та й годі (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)