голопуцьок —
голопу́цьок 1 іменник чоловічого роду, істота безпере пташеня розм. голопу́цьок 2 іменник чоловічого роду, істота про малу дитину розм.
Орфографічний словник української мови
голопуцьок —
-цька, ч., розм. 1》 Безпере пташеня. 2》 перен. Про малу дитину.
Великий тлумачний словник сучасної мови
голопуцьок —
ГОЛОПУ́ЦЬОК, цька, ч., розм. 1. Безпере пташеня. Притьмом я повитягав одного за одним трьох галчат .. Це були тремтячі, на смерть перелякані голопуцьки (Б. Антоненко-Давидович); – Ба! – скаже тоді Арсен, задерши голову до лелеки. – Ухопив [жабеня], кажеш?...
Словник української мови у 20 томах
голопуцьок —
див. бідний; дитина
Словник синонімів Вусика
голопуцьок —
ГОЛОПУ́ЦЬОК, цька, ч., розм. 1. Безпере пташеня. — Діти, що пташенята: поки голопуцьки, сидять в гнізді, а оперилися — полетіли хто куди (Кочура, Родина… 1962, 172). 2. перен. Про малу дитину. Діти голопуцьки, як горобенята, бігають по вулиці (Барв., Опов… 1902, 416).
Словник української мови в 11 томах
голопуцьок —
Голопуцьок, -цька м. 1) Неоперившійся птенецъ. 2) Переносно: ребенокъ. Діти голопуцьки, як горобенята, бігають по улиці. Г. Барв. 416.
Словник української мови Грінченка