голоребрий

ГОЛОРЕ́БРИЙ, а, е, розм.

Нічим не покритий; обдертий.

Скаржно скрипить голоребре віття вишень та черешень, тривожно шарудить кукурудзиння, яким обкладено хату (М. Сиротюк);

Метрів за десять від прямовисного горба світить своїми голоребрими дерев'яними стінами невеличка самотня хатина. Вона – без покрівлі, без стелі, без вікон та дверей (з газ.).

Значення в інших словниках

1. голоребрий — голоре́брий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. голоребрий — -а, -е, розм. Нічим не покритий; обдертий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. голоребрий — ОБІ́ДРАНИЙ (одягнений у поношений, убогий одяг), ОБІ́РВАНИЙ, ОБДЕРТИЙ, ОБША́РПАНИЙ (ОША́РПАНИЙ розм.), ОБТРІ́ПАНИЙ розм., ОБШМА́ТАНИЙ розм., ОБШМАТО́ВАНИЙ розм., ГОЛОДРА́НИЙ розм. рідше, ГОЛОРЕ́БРИЙ розм. рідше, ГОЛОДРА́БИЙ діал., ЦУНДРА́ВИЙ діал.  Словник синонімів української мови
4. голоребрий — ГОЛОРЕ́БРИЙ, а, е, розм. Нічим не покритий; обдертий. Метрів за десять від прямовисного горба світить своїми голоребрими дерев’яними стінами невеличка самотня хатина. Вона — без покрівлі, без стелі, без вікон та дверей (Літ. Укр., 11.IX 1962, 1).  Словник української мови в 11 томах