Словник української мови в 11 томах

голоребрий

ГОЛОРЕ́БРИЙ, а, е, розм. Нічим не покритий; обдертий.

Метрів за десять від прямовисного горба світить своїми голоребрими дерев’яними стінами невеличка самотня хатина. Вона — без покрівлі, без стелі, без вікон та дверей (Літ. Укр., 11.IX 1962, 1).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. голоребрий — голоре́брий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
  2. голоребрий — -а, -е, розм. Нічим не покритий; обдертий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. голоребрий — ГОЛОРЕ́БРИЙ, а, е, розм. Нічим не покритий; обдертий. Скаржно скрипить голоребре віття вишень та черешень, тривожно шарудить кукурудзиння, яким обкладено хату (М.  Словник української мови у 20 томах
  4. голоребрий — ОБІ́ДРАНИЙ (одягнений у поношений, убогий одяг), ОБІ́РВАНИЙ, ОБДЕРТИЙ, ОБША́РПАНИЙ (ОША́РПАНИЙ розм.), ОБТРІ́ПАНИЙ розм., ОБШМА́ТАНИЙ розм., ОБШМАТО́ВАНИЙ розм., ГОЛОДРА́НИЙ розм. рідше, ГОЛОРЕ́БРИЙ розм. рідше, ГОЛОДРА́БИЙ діал., ЦУНДРА́ВИЙ діал.  Словник синонімів української мови