голоп’ятий

ГОЛОП’Я́ТИЙ, а, е, розм. З голими п’ятами, босий.

Без чобіт, голоп’ятий, Він поліз по стіні… У гімназії П’ятій Щось мелькнуло в вікні (Бичко, Сійся.., 1959, 395);

// перен., зневажл. Про вбогу людину.

—Бреши, бреши… Потрібні ото пану Луцеві такі нічліжники, як ти, голоп’яті! (Козл., Ю. Крук, 1957, 374).

Значення в інших словниках

1. голоп’ятий — Голоп’я́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)