голотеча
ГОЛОТЕ́ЧА, і, ж., діал.
Нічим не покрите, голе місце.
Сама крайня хата, ще й стоїть на такій голотечі без найменшого захисту (І. Франко);
Шлях розкиса на голотечі, мов хоче кроки розчахнуть, намулом осідає вечір, і згущується каламуть (П. Мовчан).
Словник української мови (СУМ-20)