голоцен
ГОЛОЦЕ́Н, у, ч.
Сучасна епоха антропогенового періоду розвитку Землі, яка охоплює післяльодовиковий період.
Протягом голоцену суша й моря набули сучасних контурів, склалися географічні зони, сформувалися заплавні тераси рік і торфовища (з наук.-попул. літ.);
В атлантичний період голоцену в лісостеповій Україні були сприятливі умови для широколистяних лісів (з навч. літ.);
Початок голоцену в Наддніпрянщині збігся з початком нової історичної доби – мезоліту, або середнього кам'яного віку (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)