голубішати

ГОЛУБІ́ШАТИ, ає, недок.

Ставати голубішим.

– А песці там єсть? – Єсть! – Білі чи голубі? – Рябенькі! Вони тільки на далекій півночі білішають та голубішають (Остап Вишня);

Мандруючи по хаті, він і не відав того, як поволі голубішали його очі, як яснішало хмарне чоло, просвітлене новими думками й почуттями (М. Сиротюк);

Був ранок, і була неділя, з-за лахміття сонних хмар визирало все сліпучіше сонце, і трикутник неба вгорі вікна голубішав і голубішав (Ю. Винничук).

Словник української мови (СУМ-20)