голубіти
ГОЛУБІ́ТИ, і́є, недок.
1. Виділятися своїм голубим кольором; виднітися (про що-небудь голубе).
Крізь дерева голубіє дах якогось будинку (С. Васильченко);
Дніпро голубів, звиваючись стрічкою в луках (С. Скляренко).
2. Ставати голубим.
Небо почало швидко голубіти і незабаром місто набуло майже весняного святкового вигляду... (Ю. Мартич);
– У річок, як і в людей, час від часу змінюється настрій. Ясно – голубіють, похмарить – темніють... (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)