голубінь
ГОЛУБІ́НЬ, і, ж.
Голубий колір, голубий відтінок чого-небудь.
В цілому дзеркалі [снігу] відбилася голубінь неба (Ірина Вільде);
Голуба чиста вода... І поруч така ж прозора голубінь, але то вже не хвилі Дніпра, а розквітлий льон Смоленщини (І. Цюпа);
Гори співали – потоками, птаством, голосами звірів і худоби. Все це перевивалося пахощами полонинських квіток, ніжною голубінню височини, злітало до сонця (М. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)