гольф
ГОЛЬФ, ч.
1. род. у. Гра, за правилами якої м'яч заганяють ключкою в лунки, обминаючи різні штучні перешкоди.
– Тепер візьмемо гру в гольф .. Мета гри – загнати [м'яч] в ямку найменшою кількістю ударів (Ю. Яновський);
Далі виднілися тенісні корти й поле для гольфу (О. Авраменко).
2. род. а. Щільний светр із високою горловиною.
Ранковий бриз влітає під гольф і створює оману, буцім надворі зимно (Л. Дереш);
Гольф – легкий і водночас теплий одяг, який добре підкреслює фігуру, а висока горловина захищає шию від вітру чи прохолоди (із журн.).
3. Див. го́льфи.
Словник української мови (СУМ-20)