гольтіпацький
ГОЛЬТІПА́ЦЬКИЙ, ГУЛЬТІПА́ЦЬКИЙ, а, е, зневажл.
Прикм. до гольтіпа́ка, гультіпа́ка.
– За мною ніякої слави, нема чим дорожити .. Хіба що гуляйпільська яка-небудь драна, гольтіпацька (О. Гончар);
Гультіпацькі пісеньки;
// Власт. гольтіпаці.
[Другий:] Я вже давно помітив, що в його [нього] постава не гольтіпацька. А зрост [зріст] який! Це велетень (П. Куліш);
[Василь:] Замість того, щоб усім, як братам, одностайно стати, .. вони [ватажки] .. потурають хижій гольтіпацькій сваволі, грають на ній, як на тій струні (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)