голічерева
ГОЛІЧЕ́РЕВА, рідко ГОРІЧЕ́РЕВА, присл., розм.
Догори животом; на спині.
Я тепер уже і наввимашки, і голічерева умію [плавати] (Панас Мирний);
Микола Стрепет .. голічерева лежав під трактором, мугикав пісню і загвинчував гайку (І. Кириленко);
Молодики різалися в карти на пеньку, декілька з пілотками на обличчях хропли голічерева на покосах (Є. Пашковський);
// На спину.
Мати оберігала сон Михайликів, хоч парубок, перевернувшись горічерева, спати й гадки не мав (О. Ільченко);
Вірний [цуцик], вражений спокоєм і зневагою до нього оцього чорного пса, впав голічерева і залащився (М. Чабанівський);
Пан Твардовський перекинувся горічерева й поплив далі між небом та землею, вже твердо знаючи, що ніколи не ступлять на твердь його роздуті, як кулі, ноги (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)