голічерева
ГОЛІЧЕ́РЕВА, рідко ГОРІЧЕ́РЕВА, присл., розм. Догори животом; на спині, на спину.
— Я тепер уже і наввимашки і голічерева умію [плавати] (Мирний, І, 1954, 245);
Микола Стрепет.. голічерева лежав під трактором, мугикав пісню і загвинчував гайку (Кир., Вибр., 1960, 221);
Мати оберігала сон Михайликів, хоч парубок, перевернувшись горічерева, спати й гадки не мав (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 21).
Словник української мови (СУМ-11)