голіти
ГОЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., рідко.
1. Ставати голим, нічим не вкритим.
Вітер — аж пісок голів: зганяє воду з піску — він і голіє (Сл. Гр.).
2. перен. Убожіти.
Живемо без змін: багатіти немає змоги, а голіть дальше нікуди (Укр. присл.., 1955, 34).
Словник української мови (СУМ-11)