голісінький
ГОЛІ́СІНЬКИЙ, а, е. Зовсім голий.
Тим часом синя хвиля Ганнусю виносить. Голісінька, стрепенеться, Сяде на пісочку… (Шевч., 1, 1951, 168);
Он яка зима у великому місті. Снігу тільки й усього, що в скверах та на дахах будинків, а тротуари голісінькі, мов тік (Вільде, На порозі, 1955, 196);
Голова голісінька, як долоня (Кв.-Осн., II, 1956, 211).
Словник української мови (СУМ-11)