гонитель

ГОНИ́ТЕЛЬ, я, ч.

1. Той, хто обмежує в правах кого-небудь, переслідує кого-, що-небудь; гнобитель.

Єремія .., прийнявши латинство, став найлютішим гонителем православного люду (О. Стороженко);

Він згадує ласкательства, до яких удавався пан Ласун, відомий гонитель гайдамаків (Г. Колісник);

Я рушив помолитися на вечірню, бажаючи звільнитися на хвилю від своїх гонителів (Валерій Шевчук).

2. рідко. Те саме, що переслі́дувач.

Він оглянувся і в одній хвилині відгадав намір своїх гонителів (І. Франко);

Омелькові гонителі не бачили цих сріблястих сяючих куль, бо пливли за їхніми спинами (Ю. Логвин).

Значення в інших словниках

1. гонитель — гони́тель іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. гонитель — Переслідувач, ГНОБИТЕЛЬ, душитель.  Словник синонімів Караванського
3. гонитель — -я, ч. 1》 Той, хто обмежує в правах кого-небудь, переслідує кого-, що-небудь; гнобитель. 2》 рідко. Той, хто женеться за ким-небудь, переслідує когось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. гонитель — Гнобитель, утискувач  Словник чужослів Павло Штепа
5. гонитель — див. жорстокий  Словник синонімів Вусика
6. гонитель — ГНОБИ́ТЕЛЬ (той, хто не дає вільно жити, розвиватися, завдає матеріальних і моральних утисків кому-небудь), ПРИГНО́БЛЮВАЧ, УТИ́СКУВАЧ, ГОНИ́ТЕЛЬ, УТИ́СНИК, ДУШИ́ТЕЛЬ, ДУШМА́Н заст.  Словник синонімів української мови
7. гонитель — ГОНИ́ТЕЛЬ, я, ч. 1. Той, хто обмежує в правах кого-небудь, переслідує кого-, що-небудь; гнобитель. Єремія.., прийнявши латинство, став найлютішим гонителем православного люду (Стор., І, 1957, 365). 2. рідко.  Словник української мови в 11 томах
8. гонитель — Гонитель, -ля м. 1) Гонитель. От з того часу і став на неї гонителем. Кв. Один Грицько, другий Андрій, на віру гонитель. ЗОЮР. І. 315. 2) Гоняющійся за чѣмъ, любитель чего. Наші родителі за тим не гонителі. Ном. № 5147.  Словник української мови Грінченка