Значення в інших словниках
-
гонити —
гони́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
гонити —
див. ГНАТИ.
Словник синонімів Караванського
-
гонити —
див. гнати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
гонити —
гони́ти 1. швидко переміщатися, метушитися (напр., по кімнаті, подвір'ї тощо)(м, ср, ст): Шо ти так гониш по хаті, трохи сядь, заспокійся, ще все встигнеш зробити, заки прийдуть гості (Авторка); Цілий день тобі телефоную, а тебе нема та й нема...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
гонити —
Гонить дівка парубка, а сама від нього не йде. На словах дівчина каже, щоб хлопець йшов, а сама не хоче цього. Хлопець уже воли гонить, а дівчина ще ся не вродить, а його догонить. Дівчата розвиваються швидше, ніж хлопці.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
гонити —
див. виганяти
Словник синонімів Вусика
-
гонити —
нести́ (верну́ти, гони́ти і т. ін.) ахіне́ю, фам. Говорити нісенітниці, висловлювати нерозумне, беззмістовне і т. ін. — А все-таки про кого це він ахінею ніс? — Та розхвалював твою нову повість (Ф.
Фразеологічний словник української мови
-
гонити —
ГНА́ТИ (змушувати рухатися в певному напрямку), ГОНИ́ТИ, ТУ́РИТИ розм., ТУРЛЯ́ТИ розм., ТУРЛИ́ТИ діал., ТУРЯ́ТИ діал., ПОТРУ́ЧУВАТИ діал., ПОТРУЧА́ТИ діал., ПУ́ДИТИ діал.; ГАНЯ́ТИ (туди й назад або багато разів). — Док.
Словник синонімів української мови
-
гонити —
Гони́ти, гоню́, го́ниш, го́нять
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
гонити —
ГОНИ́ТИ див. гна́ти.
Словник української мови в 11 томах
-
гонити —
Гони́ти, -ню́, -ниш гл. = гнати. Людей гонили силою на присягу. ЗОЮР. І. 137. Пророків вони вбиватимуть та гонитимуть. Єв. Л. XІ. 49.
Словник української мови Грінченка