гонити

Гонить дівка парубка, а сама від нього не йде.

На словах дівчина каже, щоб хлопець йшов, а сама не хоче цього.

Хлопець уже воли гонить, а дівчина ще ся не вродить, а його догонить.

Дівчата розвиваються швидше, ніж хлопці.

Значення в інших словниках

1. гонити — гони́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. гонити — див. ГНАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. гонити — див. гнати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. гонити — ГОНИ́ТИ див. гна́ти.  Словник української мови у 20 томах
5. гонити — гони́ти 1. швидко переміщатися, метушитися (напр., по кімнаті, подвір'ї тощо)(м, ср, ст): Шо ти так гониш по хаті, трохи сядь, заспокійся, ще все встигнеш зробити, заки прийдуть гості (Авторка); Цілий день тобі телефоную, а тебе нема та й нема...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. гонити — див. виганяти  Словник синонімів Вусика
7. гонити — нести́ (верну́ти, гони́ти і т. ін.) ахіне́ю, фам. Говорити нісенітниці, висловлювати нерозумне, беззмістовне і т. ін. — А все-таки про кого це він ахінею ніс? — Та розхвалював твою нову повість (Ф.  Фразеологічний словник української мови
8. гонити — ГНА́ТИ (змушувати рухатися в певному напрямку), ГОНИ́ТИ, ТУ́РИТИ розм., ТУРЛЯ́ТИ розм., ТУРЛИ́ТИ діал., ТУРЯ́ТИ діал., ПОТРУ́ЧУВАТИ діал., ПОТРУЧА́ТИ діал., ПУ́ДИТИ діал.; ГАНЯ́ТИ (туди й назад або багато разів). — Док.  Словник синонімів української мови
9. гонити — Гони́ти, гоню́, го́ниш, го́нять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. гонити — ГОНИ́ТИ див. гна́ти.  Словник української мови в 11 томах
11. гонити — Гони́ти, -ню́, -ниш гл. = гнати. Людей гонили силою на присягу. ЗОЮР. І. 137. Пророків вони вбиватимуть та гонитимуть. Єв. Л. XІ. 49.  Словник української мови Грінченка