гонити

Гонить дівка парубка, а сама від нього не йде.

На словах дівчина каже, щоб хлопець йшов, а сама не хоче цього.

Хлопець уже воли гонить, а дівчина ще ся не вродить, а його догонить.

Дівчата розвиваються швидше, ніж хлопці.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

гонити — гони́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
гонити — див. ГНАТИ. Словник синонімів Караванського
гонити — див. гнати. Великий тлумачний словник сучасної мови
гонити — ГОНИ́ТИ див. гна́ти. Словник української мови у 20 томах
гонити — гони́ти 1. швидко переміщатися, метушитися (напр., по кімнаті, подвір'ї тощо)(м, ср, ст): Шо ти так гониш по хаті, трохи сядь, заспокійся, ще все встигнеш зробити, заки прийдуть гості (Авторка); Цілий день тобі телефоную, а тебе нема та й нема... Лексикон львівський: поважно і на жарт
гонити — див. виганяти Словник синонімів Вусика
гонити — нести́ (верну́ти, гони́ти і т. ін.) ахіне́ю, фам. Говорити нісенітниці, висловлювати нерозумне, беззмістовне і т. ін. — А все-таки про кого це він ахінею ніс? — Та розхвалював твою нову повість (Ф. Фразеологічний словник української мови
гонити — ГНА́ТИ (змушувати рухатися в певному напрямку), ГОНИ́ТИ, ТУ́РИТИ розм., ТУРЛЯ́ТИ розм., ТУРЛИ́ТИ діал., ТУРЯ́ТИ діал., ПОТРУ́ЧУВАТИ діал., ПОТРУЧА́ТИ діал., ПУ́ДИТИ діал.; ГАНЯ́ТИ (туди й назад або багато разів). — Док. Словник синонімів української мови
гонити — Гони́ти, гоню́, го́ниш, го́нять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
гонити — ГОНИ́ТИ див. гна́ти. Словник української мови в 11 томах
гонити — Гони́ти, -ню́, -ниш гл. = гнати. Людей гонили силою на присягу. ЗОЮР. І. 137. Пророків вони вбиватимуть та гонитимуть. Єв. Л. XІ. 49. Словник української мови Грінченка