гонити

нести́ (верну́ти, гони́ти і т. ін.) ахіне́ю, фам. Говорити нісенітниці, висловлювати нерозумне, беззмістовне і т. ін. — А все-таки про кого це він ахінею ніс? — Та розхвалював твою нову повість (Ф. Маківчук); Верне всяку ахінею, Аж шипить чорнильний гад… (Д. Білоус); А то сидить в брилі, в кереї, З товстою книжкою в руках, І всім, бач, гонить ахінею І спорить о своїх правах! (І. Котляревський).

(там (туди́, в ті місця́ і т. ін.),) куди́ Мака́р теля́т не ганя́в (рідше не ганя́є, не го́нить і т. ін.), ірон. Туди або там, де важкі умови життя, куди потрапляють, як правило, не з власного бажання; далеко. Підеш туди, куди Макар телят не ганяв (Укр.. присл..); (Синявін:) Зрадить він вас, зажене туди, куди Макар телят не ганяв, клянусь, зажене (Іван Ле); Стражник продовжував уперто дивитися на Лук’яна, а губи мало не казали: “Малописьменні! Мене не проведеш. Уже не одного такого спровадив, куди Макар телят не гонить!” (П. Панч); — Все платформи та програми шукають.., за яку, трясця їхній тітці, туди йдуть, куди Макар телят не гнав (М. Стельмах).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

гонити — гони́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
гонити — див. ГНАТИ. Словник синонімів Караванського
гонити — див. гнати. Великий тлумачний словник сучасної мови
гонити — ГОНИ́ТИ див. гна́ти. Словник української мови у 20 томах
гонити — гони́ти 1. швидко переміщатися, метушитися (напр., по кімнаті, подвір'ї тощо)(м, ср, ст): Шо ти так гониш по хаті, трохи сядь, заспокійся, ще все встигнеш зробити, заки прийдуть гості (Авторка); Цілий день тобі телефоную, а тебе нема та й нема... Лексикон львівський: поважно і на жарт
гонити — Гонить дівка парубка, а сама від нього не йде. На словах дівчина каже, щоб хлопець йшов, а сама не хоче цього. Хлопець уже воли гонить, а дівчина ще ся не вродить, а його догонить. Дівчата розвиваються швидше, ніж хлопці. Приповідки або українсько-народня філософія
гонити — див. виганяти Словник синонімів Вусика
гонити — ГНА́ТИ (змушувати рухатися в певному напрямку), ГОНИ́ТИ, ТУ́РИТИ розм., ТУРЛЯ́ТИ розм., ТУРЛИ́ТИ діал., ТУРЯ́ТИ діал., ПОТРУ́ЧУВАТИ діал., ПОТРУЧА́ТИ діал., ПУ́ДИТИ діал.; ГАНЯ́ТИ (туди й назад або багато разів). — Док. Словник синонімів української мови
гонити — Гони́ти, гоню́, го́ниш, го́нять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
гонити — ГОНИ́ТИ див. гна́ти. Словник української мови в 11 томах
гонити — Гони́ти, -ню́, -ниш гл. = гнати. Людей гонили силою на присягу. ЗОЮР. І. 137. Пророків вони вбиватимуть та гонитимуть. Єв. Л. XІ. 49. Словник української мови Грінченка