гоніометрія
ГОНІОМЕ́ТРІЯ, ї, ж.
1. мат. Розділ тригонометрії, в якому розглядаються способи вимірювання кутів, властивості тригонометричних функцій і співвідношення між ними.
Гоніометрія до початку ХХ століття була основним методом опису кристалів та їх ідентифікації (з наук.-попул. літ.);
Завдяки лазерній динамічній гоніометрії почала розвиватися техніка високошвидкісних кутових вимірювань у фундаментальних фізичних і метрологічних дослідженнях (з навч. літ.).
2. Метод дослідження рухової функції кінцівок шляхом амплітуди рухливості в суглобах.
Найбільш розробленою є методика гоніометрії нижніх кінцівок, при цьому дослідження руху суглобів відбувається у процесі ходіння (з наук. літ.);
При дослідженні різноманітних здібностей спортсменів застосовуються динамометрія, хронометрія, гоніометрія, рефлексометрія (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)