горельєф
ГОРЕЛЬЄ́Ф, а, ч.
Скульптурний твір, у якому зображення виступає над площиною тла більше ніж на половину свого об'єму.
Високий фронтон було прикрашено горельєфами надзвичайної краси, кожне вікно прикрашали вони і закінчувалися графським гербом (Л. Старицька-Черняхівська);
Покривало впало... Закрасувався бронзовий бюст поета, а на постаменті горельєфи: троянці-запорожці на чолі з Енеєм човнами відпливають у мандри (І. Пільгук);
На будинку урочисто відкрито меморіальну дошку з горельєфом поета (із журн.);
* Образно. Моментальним кадром, яскравим горельєфом на синьому оксамиті темряви за вікном зафіксувалися два обличчя: чоловіче – мужнє й красиве, і жіноче – втілення захопленої уваги (із журн.);
* У порівн. На горі за ставком завмерли химерні контури верхів дерева, мов на горельєфі група сонних людей (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)