горицвіт
ГОРИЦВІ́Т, у, ч.
Те саме, що адо́ніс.
Зажаріли голівки горицвіту, загула бджола (С. Васильченко);
А вже на схилі горицвіт, сон-трава проросла (К. Гордієнко);
Доцвітали дрок, горицвіт, дев'ясил, буркун і медунка, всі вони пахли медами й цвіли жовтою барвою (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)