гороїжитися
ГОРОЇ́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, недок., розм.
1. Триматися зарозуміло, чванливо; козиритися.
[Єгер (гороїжиться, вигукує):] Гей, Вельцелю! Зараз мені став дві кварти! Я плачу. Думаєш, може, я побрязкачів не маю? (Леся Українка);
Андрон гороїжився і йшов на збори з незалежним, зневажливим виглядом (О. Донченко).
2. Підніматися, стовбурчитися.
Вона .. дивилась на море, що .. гороїжилось грізними бурунами (Леся Українка);
Крига під тими людьми все дужче гороїжилася (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)