гороїжитися
ГОРОЇ́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, недок., розм.
1. Триматися зарозуміло, чванливо; козиритися.
[Єгер (гороїжиться, вигукує):] Гей, Вельцелю! Зараз мені став дві кварти! Я плачу. Думаєш, може, я побрязкачів не маю? (Л. Укр., IV, 1954, 227);
Андрон гороїжився і йшов на збори з незалежним, зневажливим виглядом (Донч., Зоряна фортеця, 1933, 72).
2. Підніматися, стовбурчитися.
Вона.. дивилась на море, що.. гороїжилось грізними бурунами (Л. Укр., III, 1952, 612).
Словник української мови (СУМ-11)