горстка
ГО́РСТКА, и, ж.
1. Невеликий пучок чого-небудь; жмут.
Скілька горсток жита на розложених перевеслах лежать, як подолані і ще не пов’язані бранці (Л. Укр., III, 1952, 237);
Коли льон вибирають руками, в’язати його в снопи зразу не слід, а краще залишати горстки на 4-6 годин для прив’ялювання (Техн. культ., 1956, 77);
// Маленький сніп чого-небудь.
Зосталась вона з сиротами без поля, на одному городі, де стає всього-на-всього одна копа жита та десять горсток конопель (Н.-Лев., III, 1956, 325);
— Може, приховатися маєш на якийсь час, Богданку? То онде в повітці на горищі горстки конопель… пересидиш (Ле, Хмельницький, І, 1957, 25).
2. перен. Невелика кількість кого-, чого-небудь.
Таких, як він [Аркадій Петрович], горстка, що вони значать у великім процесі життя? (Коцюб., II, 1955, 394).
Словник української мови (СУМ-11)