горстка

ГО́РСТКА, и, ж.

1. Невеликий пучок чого-небудь; жмут.

Скілька горсток жита на розложених перевеслах лежать, як подолані і ще не пов'язані бранці (Леся Українка);

Коли льон вибирають руками, в'язати його в снопи зразу не слід, а краще залишати горстки на 4 –6 годин для прив'ялювання (з наук. літ.);

// Маленький сніп чого-небудь.

Зосталась вона з сиротами без поля, на одному городі, де стає всього-на-всього одна копа жита та десять горсток конопель (І. Нечуй-Левицький);

– Може, приховатися маєш на якийсь час, Богданку? То онде в повітці на горищі горстки конопель... пересидиш (Іван Ле).

2. перен. Невелика кількість кого-, чого-небудь.

Таких, як він, горстка, що вони значать у великім процесі життя? (М. Коцюбинський);

Лише ми одні піддержуємо красу в житті, ми, артисти, вибрана горстка суспільності (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. горстка — Го́рстка: — жменя (або ще: горстка людей) [XI] — пучок чого-небудь [3]  Словник з творів Івана Франка
2. горстка — го́рстка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. горстка — Го́рстка. Купка, нечисленна група людей. Перша горстка поборює другу, що стоїть під проводом Мустяци, за те, що нічо не робить, антішамбрує (стоїть по-льокайски в передпокою волоского клюбу)...  Українська літературна мова на Буковині
4. горстка — (жита) пучок, жмут; (конопель) снопок, снопик.  Словник синонімів Караванського
5. горстка — -и, ж. 1》 Невеликий пучок чого-небудь; жмут. || Маленький сніп чого-небудь. 2》 перен. Невелика кількість кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. горстка — Жменька, крихта, купка  Словник чужослів Павло Штепа
7. горстка — див. жмут; мало  Словник синонімів Вусика
8. горстка — ПУЧО́К (невелика в'язка однорідних предметів), ПУК рідше; ЖМУТ, ЖМУ́ТО́К, ЖМУ́ТИК (волосся, трави, соломи і т. ін.); ГО́РСТКА (перев. стебел); ВІ́ХОТЬ (перев. соломи, сіна). На рулі новенького велосипеда стримів пучок пшеничних колосків (О.  Словник синонімів української мови
9. горстка — Го́рстка, -тки, -тці; го́рстки, -сток  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. горстка — ГО́РСТКА, и, ж. 1. Невеликий пучок чого-небудь; жмут. Скілька горсток жита на розложених перевеслах лежать, як подолані і ще не пов’язані бранці (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
11. горстка — Горстка, -ки ж. Пучекъ стеблей (конопли, льна) изъ 4 — 5 жмень. Вас. 200. ЕЗ. V. 194. Шух. І. 147. Та насіяв конопель, — вродилася горстка. Чуб. V. 1144.  Словник української мови Грінченка