горсточка
ГО́РСТОЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до го́рстка.
Нiщо не могло зробити їй бiльше приємностi, як горсточка насiння, випрохана в путящої хазяйки або зароблена на поденному (М. Коцюбинський);
Там зiрву бiлоцвiт, тут – горсточку синьо-жовтих браткiв (Р. Федорів);
Мистецтво повинно належати народу, а не горсточці перевтомлених культурою гурманів-неврастеніків! (С. Процюк);
* У порівн. – Ну, жаль тобі розказати для всіх? – .. попрохала його задерикувата, акуратна, мов горсточка льону, Христина Гордієнко (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)