горувати

ГОРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал.

1. Підноситися вгору.

Будинок горував над широкою долиною, що простяглась на схід аж до гірського підніжжя (із журн.);

Над заростями верб та осик горують дві стрункі, високі тополі (із журн.).

2. Звучати вище або голосніше за інші звуки, голоси.

А в класі тим часом стояла ненастанна тривога, лунав крик, і плач, і лемент, а над усім горував дикий, майже ідіотичний регіт отця гумориста (І. Франко);

Поважно гомонить зелена бучина, Сміються струмені і будиться луна, .. І в щедрій поводі кольорів, фарб, речей Горує над усім високотонний голос (М. Зеров);

Співало нічне птаство, що над ним і досі горували многі солов'ї (О. Ільченко).

3. Те саме, що домінува́ти.

Семко ще не зміркував, чим Марко над ним горує, і розпочав двобій так само (А. Чайковський);

Нас пов'язує непроста драматична історія. Але понад усім має горувати взаєморозуміння (Д. Павличко).

Значення в інших словниках

1. горувати — горува́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. горувати — -ую, -уєш, недок., діал. 1》 Підноситися вгору. 2》 Брати верх над ким-, чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. горувати — ГОРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. 1. Підноситися вгору. 2. Брати верх над ким-, чим-небудь. А в класі тим часом стояла ненастанна тривога, лунав крик, і плач, і лемент, а над усім горував дикий, майже ідіотичний регіт отця гумориста (Фр.  Словник української мови в 11 томах