горувати
ГОРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал.
1. Підноситися вгору.
Будинок горував над широкою долиною, що простяглась на схід аж до гірського підніжжя (із журн.);
Над заростями верб та осик горують дві стрункі, високі тополі (із журн.).
2. Звучати вище або голосніше за інші звуки, голоси.
А в класі тим часом стояла ненастанна тривога, лунав крик, і плач, і лемент, а над усім горував дикий, майже ідіотичний регіт отця гумориста (І. Франко);
Поважно гомонить зелена бучина, Сміються струмені і будиться луна, .. І в щедрій поводі кольорів, фарб, речей Горує над усім високотонний голос (М. Зеров);
Співало нічне птаство, що над ним і досі горували многі солов'ї (О. Ільченко).
3. Те саме, що домінува́ти.
Семко ще не зміркував, чим Марко над ним горує, і розпочав двобій так само (А. Чайковський);
Нас пов'язує непроста драматична історія. Але понад усім має горувати взаєморозуміння (Д. Павличко).
Значення в інших словниках
- горувати — горува́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- горувати — -ую, -уєш, недок., діал. 1》 Підноситися вгору. 2》 Брати верх над ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- горувати — ГОРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. 1. Підноситися вгору. 2. Брати верх над ким-, чим-небудь. А в класі тим часом стояла ненастанна тривога, лунав крик, і плач, і лемент, а над усім горував дикий, майже ідіотичний регіт отця гумориста (Фр. Словник української мови в 11 томах