1. Словник української мови в 11 томах

горувати

ГОРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал.

1. Підноситися вгору.

2. Брати верх над ким-, чим-небудь.

А в класі тим часом стояла ненастанна тривога, лунав крик, і плач, і лемент, а над усім горував дикий, майже ідіотичний регіт отця гумориста (Фр., IV, 1950, 224);

Співало нічне птаство, що над ним і досі горували многі солов’ї (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 325).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горувати — горува́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. горувати — -ую, -уєш, недок., діал. 1》 Підноситися вгору. 2》 Брати верх над ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. горувати — ГОРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. 1. Підноситися вгору. Будинок горував над широкою долиною, що простяглась на схід аж до гірського підніжжя (із журн.); Над заростями верб та осик горують дві стрункі, високі тополі (із журн.). Словник української мови у 20 томах