горівка
ГОРІ́ВКА, и, ж., діал.
Горілка (див. горі́лка¹).
На накритім столі стояли миски, ложки, варена пшениця, завиванці, зварені сушені сливки, горіхи, яблука, горівка із медом (О. Кобилянська);
– Тепер горівка здебільшого погана, а як гарна, то не на нашу кишеню (Б. Лепкий);
– Ти за порцію горівки продав нас на тяжку поневірку, щоб ми гірше звірів жили далеко від світу, від людей в тих лісах! (Мирослав Ірчан).
Словник української мови (СУМ-20)