господарка
ГОСПОДА́РКА, и, ж.
1. Жін. до госпо́дар.
Такий бенкет справляють, що ну. А самої господарки, Ївги, ніхто ні в чім [ні про що] і не питає (Г. Квітка-Основ'яненко);
Господарка, досить принадна молода якутка, турбувалась коло самовара (П. Грабовський);
Господарки кіосків швиденько закривали торгівлю і собі поспішали до клубу (В. Собко);
Як дбайливі господарки, Парк садили дівчата мої (С. Крижанівський).
2. діал. Господарство (у 5 знач.).
– Ти поралася нині до полудня зі мною в господарці, потребуєш тепер відсвіження (О. Кобилянська);
Степан одягався вдосвіта в старий одяг, натягав на себе полинялий халат, подерті старі черевики і йшов у такому одязі по господарці (А. Крушельницький).
(1) Дома́шня (рідко ха́тня) господа́рка (рідше господи́ня) – жінка, яка ніде не працює, а веде господарство своєї сім'ї, господарює вдома.
[Степан:] Людей не вистачає. Вже всіх підняли. Навіть домашніх господарок (Яків Баш);
Дашина мати була звичайною хатньою господинею, кругозір якої сягав не дуже широко, обмежуючись, головним чином, повсякденними турботами (С. Журахович).
Словник української мови (СУМ-20)