гостро

ГО́СТРО.

Присл. до го́стрий 1–5, 7, 9.

– То ж ви [Святославенки] теє лихо збудили, Що батько ваш, Святослав київський, приспав, .. Як з гостро відточеними мечами На поганську землю налітав (Панас Мирний);

На довгій хрящуватій шиї гостро випинається кадик (О. Гончар);

Волосся гостро пахло холодною м'ятою (В. Кучер);

Втрату матері хлопець переживав бурхливо і гостро (І. Сенченко);

Шевченко гостро ненавидів самодержавство, ненавидів пригноблювачів (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. гостро — го́стро прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. гостро — Присл. до гострий 1-5), 7), 9).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гостро — ГО́СТРО. Присл. до го́стрий 1-5, 7, 9. — То ж ви [Святославенки ] теє лихо збудили, Що батько ваш, Святослав київський, приспав, ..  Словник української мови в 11 томах
4. гостро — Гостро нар. 1) Остро. Гостро ніж нагострений. 2) Рѣзко. Гостро говорить. 3) Пристально, проницательно. Дідуган гостро на мене глянув. Стор. І. 228.  Словник української мови Грінченка