гостро

ГО́СТРО. Присл. до го́стрий 1-5, 7, 9.

— То ж ви [Святославенки ] теє лихо збудили, Що батько ваш, Святослав київський, приспав, .. Як з гостро відточеними мечами На поганську землю налітав (Мирний, V, 1955, 268);

На довгій хрящуватій шиї гостро випинається кадик (Гончар, Таврія.., 1957, 306);

Волосся гостро пахло холодною м’ятою (Кучер, Чорноморці, 1956, 12);

Втрату матері хлопець переживав бурхливо і гостро (Сенч., На Бат. горі, 1960,19);

Шевченко гостро ненавидів самодержавство, ненавидів пригноблювачів (Рильський, Поезія Т. Шевченка, 1961, 50).

◊ Держа́ти (трима́ти) ву́хо го́стро — бути пильним, уважно стежити за ким-небудь.

Значення в інших словниках

1. гостро — го́стро прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. гостро — Присл. до гострий 1-5), 7), 9).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гостро — ГО́СТРО. Присл. до го́стрий 1–5, 7, 9. – То ж ви [Святославенки] теє лихо збудили, Що батько ваш, Святослав київський, приспав, ..  Словник української мови у 20 томах
4. гостро — Гостро нар. 1) Остро. Гостро ніж нагострений. 2) Рѣзко. Гостро говорить. 3) Пристально, проницательно. Дідуган гостро на мене глянув. Стор. І. 228.  Словник української мови Грінченка